Головна » 2010 » Грудень » 21 » 14 Філософія Нового часу.
20:59
14 Філософія Нового часу.

Західноєвропейська філософія Нового часу

 

Визначальною особливістю Нового часу (ХVІІ-ХVІІІ ст.) є зародження і утвердження нового суспільного устрою — буржуазного, який висуває і обґрунтовує нові цінності і засади людського буття у порівнянні з феодалізмом. В центрі нового світогляду була вже не віра, а розум. Основні парадигми Нового часу: «Знання — то сила!» (в основі ставлення людини до світу лежить знання; перевага надається фактичному, позитивному знанню явищ дійсності, що базуються на науці й експерименті); друга парадигма — опануй природою в ім'я користі й успіху самого життя (прагматично ліловий підхід до світу, що виробляється на основі впровадження науки в виробництво, є типовим для Нового часу).

Машинне виробництво, яке поступово витісняє ремесло, потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. Схоластична філософія середньовіччя вузловою проблемою мала Бога і мало уваги звертала на посейбічний, земний світ, тому вона і не виробила методології пізнання цього світу. Внаслідок цього перед суспільством постала проблема розробки методів, шляхів і прийомів вивчення природи. Саме тому проблема методу є однією із центральних в філософії Нового часу.

На зміну споглядальній натурфілософії приходить експериментальне природознавство, виробляються кількісні критерії для оцінки природних явищ. Важливого значення набувають спостереження, вимірювання, порівняння, аналіз, експерименти і основані на них індуктивні умовисновки. Біля джерел такого розуміння наукової творчості стоїть Ф.Бекон.

Прагнення до систематизації, кількісний ріст і диференціація знання викликають розвиток теоретичного мислення. Тому поряд з розвитком чуттєвого, емпіричного пізнання світу розвивається і раціональне, математичне мислення. Ці два типи пізнання і формують основні напрямки філософського мислення Нового часу: емпіризм та раціоналізм, найбільш яскравими виразниками яких були відповідно англійський філософ Ф.Бекон і французький філософ Р.Декарт. Емпіризм (від грец. «емпірія» — досвід) — вважає чуттєвий досвід єдиним істинним джерелом знань. Раціоналізм (від лат. «раціо» — розум) вважає розум, думку вищим ступенем в системі філософських цінностей, основою пізнання та діяння людини. Достовірне знання не може бути виведеним з досвіду. Воно може бути виведене тільки із самого розуму. Філософи емпіристи вважали, що єдиним джерелом і критерієм пізнання є чуттєвий досвід, а у формах мислення вбачали лише суто суб’єктивний засіб систематизації уявлень. Продовжував розвивати матеріалізм Ф. Бекона – Гоббс. Матерія по Гоббсу вічна, а окремі тіла – тимчасові. Рух матерії він розглядав, як переміщення тіл в просторі, тобто як механічний рух. Гоббс рішуче відкидав релігію і вважав її несумісною з наукою.

Матеріалізм Бекона розширив і філософ Р. Декарт. Який поставив на перше місце розум. Він прагнув розробити універсальний метод для всіх наук виходячи з теорії раціоналізму.  


Переглядів: 970 | Додав: RepGYRY | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar