Німецька класична філософія

 

І.Кант (1724-1804 рр.) — родоначальник класичної німецької філософії, творець першої системи класичного німецького ідеалізму. Кант поєднував філософію з дослідженнями у галузі природничих наук.

«Зоряне небо наді мною і моральний закон в мені»— цими словами І.Кант виражає два основні напрямки і два основні джерела своєї філософії. Він прагнув дати філософське обґрунтування, з одного боку, законів природного процесу, а з іншого — людської гідності та соціальної рівності. У процесі розв'язання цих питань він піддав критиці стару матафізичну філософію.

Творчість Канта можна умовно поділити на два періоди:

1) докритичний (до 60-х рр. XVIII ст.), коли І. Кант виступає як стихійний матеріаліст,

    який обґрунтовує ідею саморозвитку природи. Питання про можливості людського

    пізнання Кант вирішує оптимістично. У до критичний період об’єктом дослідження

    Канта стає питання виникнення планет Сонячної системи . Кант спирається на праці

    Ньютона, Галілея, Кеплера, а також на основні принципи космології Декарта. Але

    Кант не повторює ні Декарта, ні Ньютона ні в природонауковому, ні у

    філософському плані. Космологічні ідеї Канта були оригінальними і є значним

    внеском у розвиток космології і філософії.

    На думку Канта, той простір, який нині займає Сонячна система, був заповнений

    найдрібнішими частинками речовини,  густина яких у просторі була неоднаковою.

    Там, де концентрація частинок була більшою, у результаті дії сил тяжіння і

    відштовхування виникали згустки речовини, які потім привели до виникнення

    центрів майбутніх планет. При цьому дуже важливо підкреслити, що, з точки зору

    Канта, майбутні планети виникають із частинок, яким з самого початку властивий

    рух. Отже, Канту не було необхідності апелювати до ідеї першопоштовху, бога для

    надання матерії руху, як ми бачимо це в Декарта, Ньютона.

2) критичний ( з  70-х  рр. XVIII  ст.),  коли Кант займається «критикою розуму» —

    змінюються  його  погляди  на  можливості людського пізнання. В цей час він будує

    свою систему агностицизму. Крім гносеологічної проблематики розглядає проблеми

    релігії, етики, естетики. Свою «критичну філософію» І. Кант виклав у трактатах:

    «Критика чистого розуму» (вчення про пізнання), «Критика практичного розуму»

    (розкрито етичні погляди філософа), «Критика можливості судження»  (вчення про

    доцільність у природі, основи кантівської естетики).

Ми пізнаємо світ не таким, яким він є насправді, а таким, яким він перед нами являється. Нашому пізнанню доступні тільки феномени (тобто прояви сутності), а сама сутність — непізнавана («річ в собі»). Кант заперечував безмежні можливості людського розуму. Там, в «світі речей в собі», знаходяться Бог, Душа, Воля. І тому людина не в змозі розкрити всі таємниці людського буття — довести існування Бога, безсмертя душі та інше. Їй це недоступно. Людський розум може пізнати тільки «світ явищ», а «світ речей в собі», тобто світ сутностей, закритий для людського розуму.

Кант вважає, що наукове пізнання є нескінченим процесом, абсолютного знання ні про що не може бути. Наші знання накопичуються, але сутність речей залишається недосяжним горизонтом. Тому Кант виступає агностиком (від грец.

а-заперечення, gnosis — знання; недоступне пізнанню), оскільки заперечує пізнаваність сутності. Насправді, пізнаючи явище, ми пізнаємо в деякій мірі і сутність речей.

 

- 1 -

Г. Гегель (1770-1831 рр.) — німецький філософ-ідеаліст, представник німецької класичної філософії, творець ідеалістичної діалектики.

Основні праці Г.Гегеля: «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Основи філософії права», «Енциклопедія філософських наук», «Філософія історії». Філософська системи Г.Гегеля уособлює вчення про природу та суспільство як форми існування «абсолютної ідеї».

В основі світу лежить ідеальне начало — «абсолютна ідея», основними рисами якої є активний і діяльний характер, постійний рух і розвиток. В процесі свого становлення «абсолютна ідея» породжує природу, життя людини та суспільство і культуру. Людська історія є найвищим етапом втілення «абсолютної ідеї». Мета існування «абсолютного духу» — пізнання самого себе. Зробити це він може за допомогою людської свідомості, мислення, філософії. Цю ціль «абсолютний дух» реалізує через діяльність людських поколінь на протязі всієї всесвітньої історії.

Гегель робив спроби створення грандіозної філософської системи. Філософська система Гегеля складається з трьох розділів:

1) логіка;

2) філософія природи;

3) філософія духу.

Абсолютна ідея, а саме вона є центральною категорією гегелівської філософії, пройшовши шлях розвитку в сфері логіки чи чистого мислення, відчужує себе, тобто, переходить у свою протилежність, і реалізується в природі. Таким чином, філософія природи - друга частина гегелівської філософської системи. Пройшовши шлях розвитку в природі, збагатившись у процесі цього розвитку, абсолютна ідея ніби перетворюється у вихідне положення на якісно вищому рівні, оскільки вона пройшла розвиток у сфері природи. Філософія духу - третя частина філософської системи німецького мислителя. Тут Гегель розглядає питання історії філософії, філософії історії, естетики, етики, антропології, психології.

Л.Фейєрбах (1804-1872 рр.) — філософ, який здійснив поворот до матеріалізму в німецькій класичній філософії після Канта і Гегеля. Основні положення філософії Фейєрбаха викладені у працях: «До критики філософії Гегеля», «Сутність християнства» і «Основні положення філософії майбутнього».

Цікава еволюція філософських ідей Л.Фейєрбаха, який починав з вивчення теології, потім став учнем Гегеля, викладав гегелівську філософію в університеті і, нарешті, прийшов до матеріалістичних поглядів на природу людини. Сам Фейєрбах про це так писав: «Моєю найпершою думкою був бог, другою — розум, третьою і останньою — людина».

Критикуючи Гегеля, Фейєрбах довів, що його абсолютна ідея — це не що інше, як людський розум, відірваний від людини і перетворений в щось надприроднє. Він вважає, що мислення не може існувати поза людиною і незалежно від неї, тому що воно нерозривно зв'язане з діяльністю людського мозку, з матеріальними процесами. Звідси, мислення не первинне, як доказував Гегель, а вторинне, похідне від матерії.

Нова філософія, яку пропонує створити Фейєрбах, повинна бути філософією людини, це антропологічна філософія, в ній Бог і теологія повністю розчиняються у вченні про людину.

Вважає, що філософія і релігія — протилежні за своєю суттю. В основі релігії лежить віра в догмати, в основі філософії — знання, прагнення розкрити суть речей. Тому своє завдання Фейєрбах вбачає в критиці релігії, пропонує аргументоване

 

- 2 -

 

розуміння причин виникнення релігії. Зокрема, він вважає, що незадоволення людини суперечностями, злом і несправедливістю, які існують в реальному світі, приводить до того, що в неї виникає думка про існування ідеального світу — Неба, де людська доброчесність завжди винагороджується і приносить щастя.

 Фейєрбах стверджує, що релігія виникає тому, що людина починає приписувати свої кращі риси Богові і замість того, щоб любити іншу людину, вона починає любити Бога. Релігія є неістинною формою самосвідомості людини.

Антропологія ліквідує поняття Бога і ставить на його місце людину. Якщо релігія — це любов до Бога, то нова філософія пропагує любов до людини. Любов, як унікальне почуття зв'язку між людьми, утворює сутність антропології і перетворює її у нову релігію.

Людина розглядається ним, як природна істота, як вищий щабель природного саморозвитку: якраз через людину природа відчуває, сприймає, пізнає себе. Фейєрбах підкреслює біологічну природу людини. Почуття і свідомість людини є теж природними явищами. Тому він говорить про людину як щось незмінне, абсолютне, а не про конкретну історичну людину. У сферу досліджень Фейєрбаха не потрапляє ні дійсний світ людини, ні її реальні стосунки з іншими людьми, ні духовна, ні виробнича діяльність. Людина, в тлумаченні Фейєрбаха, виступає як позаісторична і позасуспільна істота. В цьому полягає суттєвий недолік філософії Фейєрбаха.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- 3 -