Поняття філософія. Місце філософії в

самопізнанні людини.

Філософські знання, доповнюючи професійну ерудицію, дають людині широкий кругозір, уміння розуміти суть всього, що відбувається у суспільному житті. Особливо великий вплив філософія має на формування світогляду молоді. Тому і в наш час актуаль-ним є заклик Епікура: «Нехай ніхто, поки він молодий, не залишає занять філософією».

Філософія — одна з найдавніших і найцікавіших галузей людського знання. Заро-дившись у надрах стародавніх цивілізацій, вона стала стійкою формою суспільної свідомості. Впродовж тисячоліть ця наука виробила свої особливості, стиль, специфічну мову. Філософів завжди цікавили такі життєво важливі питання: Як побудований світ, що лежить в його основі? Як взаємозв'язані у ньому матеріальне і духовне? Хаотичний він чи впорядкований? Яке місце в ньому посідають закономірність і випадок, стабільність і змінність? Що таке спокій і рух, розвиток і прогрес? Що таке істина і як відрізнити її від помилкових знань? Що таке суспільство і як прийти до його кращого устрою? Що таке людяність, совість, честь, обов'язок, відповідальність, справедливість, добро, зло, краса? Що таке людина і яке її місце та роль у світі, суспільному житті, історії? Наскільки людина може проникнути в таємниці природи? У чому смисл життя?

Слово Філософ вперше вжив грецький математик і мислитель Піфагор. Філософи—це, на його думку, люди, котрі прагнуть до високої мудрості, ведуть правильний спосіб життя. Пояснення і закріплення в європейській культурі терміну філософія пов'язане з ім'ям Платона. Слід зазначити, що у розумінні Платона «філософія» означає не «любов до мудрості», а, ймовірніше, «любов до істини», але і це не зовсім точно. Давньогрецьке поняття софія значно складніше, ніж мудрість. Якби у платонівському розумінні філософ був просто мудрецем, він не став би вводити термін філософ, а зупинився б на слові мудрець. Справа в тому, що під софією Платон розумів не об'єктивну властивість людського розуму, а об'єктивну якість розумно влаштованого і гармонійного світу. Людина внаслідок своєї природженої смертності та пізнавальної спроможності не може, на думку Платона, по-справжньому злитися з софією, вона може тільки «любити» її на відстані.

Філософія, таким чином, у своєму зародженні планувалася не як просте зібрання істини, а як прагнення до істини, як ідеальний настрій душі та розуму людини, що здатний призвести до гармонійної рівноваги і внутрішнє психологічне життя людини, і її складні взаємовідносини зі світом.

Першопочаткове поняття філософія вживалось у ширшому значенні, ніж зараз. Це був синонім науки і теоретичної думки загалом. За змістом філософія включала в себе всю сукупність знань про світ і людину: математику, астрономію, механіку, медицину, психологію, історію, етику, естетику тощо. Не випадково філософи античності були вченими-універсалами, вченими-енциклопедистами. То вже пізніше від філософії відокремилося чимало галузей і знань.

Першу спробу виділити філософію як особливу галузь теоретичного знання зробив давньогрецький філософ Арістотель. Філософія, на  його думку,— це знання,  позбавлене чуттєвої  конкретності, знання «про причини і начала», «про сутність», «про суттєве як таке взагалі».