Головна » 2010 » Грудень » 21 » 26.І.Вишенський про буття,людину і свободу волі.
20:53
26.І.Вишенський про буття,людину і свободу волі.

І. Вишенський про буття, людину і свободу волі

Деякі з полемістів, наприклад, Христофор Філалет, Стефан Зизаній та інші виступали за свободу совісті, захищали права українського народу на православну християнську церкву. Правда, І. Вишенський не сприймав ніяких інших вірувань, окрім канонічного християнства, виступав проти ренесансних і реформаційних ідей, досягнень тогочасної науки, фанатично боровся проти народних звичаїв, народної творчості та мови. Давалося взнаки 20-ти річне перебування І. Вишенського ченцем на Афоні, яке сформувало в нього ідеал християнина-аскета та містика. Загалом же філософська концепція І. Вишенського ґрунтувалася на інтерпретації Бога як творця всього сущого, як вічного самочинного начала, абсолютної істини. Виходячи з цього, буття він поділяв на трансцендентне (божественне) і посейбічне («мирське», земне і матеріальне). Подолання дуалістичної природи людини, досягнення нею божественного ідеалу морально-етичної досконалості — важливі складники філософської системи І. Вишенського.

Гносеологічна концепція І. Вишенського також ґрунтувалася на поєднанні знання з вірою, співвідношенні філософії «внутрішньої» та «зовнішньої». Пізнання істини, за І. Вишенським,— це пізнання вічності, якою є Бог, його розум. Пізнати вічність — означає здобути справжнє «божественне щастя» всупереч «надворному», «мирському» щастю земного життя. Процес пізнання людиною Бога позначений недосконалістю людського розуму та обтяжений тілесною природою її реального буття. Тому істина пізнається людиною у боротьбі з «мудрствованням плотским», метою якого є «ложна» (хибна) істина. Лише той досягає пізнання справжньої істини, хто збирає всі сили, щоб уникнути диявольського навіювання і вміє заглибитися у невичерпну суть «духовного розуму» Бога та його «правди таїнства».

Оцінити філософську систему І. Вишенського можна, враховуючи ті конкретні історичні обставини, в яких він жив І творив. За умови непримиренної боротьби українського народу проти католицької ідеологічної експансії та польського панства «мирний» шлях осягнення божественного ідеалу, який пропонував І. Вишенський, був, по-суті, бунтарсько-викривальним виступом мислителя на захист прав і свобод православного люду. Християнсько-православний аскетизм І. Вишенського став своєрідною формою протесту проти реального земного зла, що чинилося у той час на українській землі.

Питання національної і релігійної незалежності були в центрі уваги прогресивних українських письменників, суспільних діячів. Ними були Іов Борецький, Захарій Копесьменський, Іван Вишенський. З-поміж них значне місце належить Івану Вишенському, українському мислителю кінця ХVІ - початку XVII ст., у світогляді якого знайшли відбиття складність і суперечливість тієї епохи.

Концепція Вишенського про рівність і свободу народу й особи ґрунтувалась на Ідеях раннього християнства і ставила завдання захистити вчення православної церкви від впливу католицизму.

Критика Вишенським соціальної нерівності, національного гніту в умовах української дійсності другої половини ХVІ - початку XVII ст. мала велике прогресивне значення. Особливо якщо мати на увазі, що вона велася напередодні визвольної війни українською народу проти соціального і національною гніту з боку шляхетської Польщі.

Вишенський виступав на захист слов'янських мов. Боротьба за слов'янську мову, за її поширення на рідній землі мала принципові значення і була складником боротьби за національну незалежність,

Католицизм прагнув довести перевагу латинської мови над слов'янською. Католики запевняли, що ніби латинська мова – це мова богообраних, тоді як слов'янською мовою розмовляють народи, які історичною долею приречені бути другорядними і підкорятися народам обраним.


Переглядів: 1243 | Додав: RepGYRY | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar