Проблема відчуження людини

Одвічна мрія людства – створення гармонійних відносин між людьми, між народами, націями, релігійними общинам, між поколіннями, між чоловіком і жінкою, між людиною і природою. Мрія про гармонію породжувалась реальним життям людей - складним, хаотичним, суперечливим, дисгармонійним, трагічним. Основою дисгармонійності життя людей є відчуження, що являє собою процес перетворення діяльності людини і її результатів у самостійну силу, що протистоїть її творцю, ворожу йому. В певних умовах створені руками людини предмети схожі на випущений із пляшки "джин" і закабаляють свого визволителя,  починають владарювати над своїм творцем, роблять його своїм ворогом. Так, в умовах поділу праці, наприклад, у конвейерному виробництві, робітник, який змушений виконувати часткові операції, стає придатком, живою деталлю машини, втрачає контроль над кінцевим результатом своєї діяльності, яка стає нетворчою, механічною, невільною - простою функцією більш загального цілого.

Ринкова економіка - особливо на ранніх етапах розвитку: на етапі так званого "початкового накопичення капіталу", коли суспільство ще не виробило форм стабілізації,  противаг, компенсації негативних: наслідків гри стихійних ринкових сил, - створює умови для економічних форм відчуження. Відчуження від засобів виробництва може відбуватися і в формі одержавлення, насильницької колективізації, усунення робітника від управління власним виробництвом і позбавлення права розпоряджатися продуктами своєї праці, як це мало місце з нашому суспільстві. Одна із передумов нормального розвитку суспільства - возз’єднання працівника із засобами праці, ліквідація експлуатації з боку держави.

У політичній сфері відчуження виявляється як усунення людини від управління,  від прийняття політичних рішень, як обмеження прав і свобод громадян, як монополізація законодавчих і розпорядчих функцій окремою соціальною групою – бюрократією. Максимальною мірою відчуження від влади відбувається в тоталітарній державі. Відчуження виявляється і в сфері естетичній: не сприйняття естетичних цінностей, через об’єктивні чи суб’єктивні причини, не прилучення до досягнень естетичної і художньої культури,  поганий смак,  захопленість "масовою культурою" і непристойністю - ось найістотніші його вияви. Розбіжність практичних потреб людей, практичної мудрості і офіційної моральної доктрини породжує,  з одного боку, лицемірність, "зовнішнє" прийняття норм, показуху, дворушництво, прагнення продемонструвати доброчесність, якої по cуті у людей немає. Відчуження у моральній сфері пов’язане з розривом з моральними нормами, заповідями загальнолюдської моралі, з іншими людьми і самим собою, власною людською сутністю, адже гуманний людський зв’язок і є справжня сутність людини.