1. Вибір різального інструменту

В якості різального інструменту для верстату ПАРК – 7 вибираємо збірні фрези. Збірні фрези як найкраще підходять для  фрезування плоских і профільних поверхонь виробів з деревини і деревних матеріалів. Вибираємо фрези типу 3 – із кріпленням на двох цангах через проміжкові упорні кільця. У верстаті встановлені дві фрези горизонтальна та вертикальна з наступними параметрами наведено в  табл 2.1.

Фрези виготовляються за ГОСТ 14956 – 79. Матеріал корпуса фрези – конструкторська сталь 40Х (ГОСТ 4543 – 74) ножі виготовляються конструкторська сталь 40Х, 35ХГСА (ГОСТ 4543 – 71).

Збірні фрези (рис. 2.1) складаються з корпусу 1 , змінних різальних елементів 2 , пристроїв їх регулювання 3 та закріплення (4 , 5) . Наявність змінних різальних елементів дозволяє істотно зменшити витрату інструментальних матеріалів і забезпечує сталість діаметра різання .

Таблиця 2.1 – Лінійні та кутові параметри різального інструменту

Рисунок 2.1 – Збірна фреза

У практиці деревообробки для плоского циліндричного фрезерування використовують зазвичай прямі призматичні ножі.

Призматичний ніж притискається до стінки корпусу спеціальної клиноподібної планкою 4, за допомогою гвинтів 5. Розпірні зусилля від кожного гвинта 5 створюється при його викручуванні з клина 4. Для того щоб клин не зміщувати, головки притискних гвинтів виконані зі сферичною поверхнею.

За допомогою регулювальних гвинтів 3 проводиться налаштування ножів 2 на величину виступу їх лез по відношенню до циліндричної поверхні корпусу фрези. Зазвичай величина виступу ножів δ = 3 мм по ГОСТ Е567 -75 не перевищує 1,5 ... 2 мм. Всі типи фрез при підготовці до роботи повинні пройти загострення та балансування. Відбалансовані фрези встановлюються на верстат.

Перед загостренням ножі повинні бути очищені від антикорозійного мастила, смоли, клею, олій та інших забруднень. Очищувати експлуатовані ножі рекомендують шляхом опускання на 10…15 хв. в 10…12 % – ий розчин аміачної води. Після цього залишки забруднень  очищують дерев’яним скребком і протирають насухо.

Для очищення нових ножів від антикорозійного мастила можна зарекомендувати  також органічні розчинники – солярну олію, уайт-спіріт, бензин, керосин, скипидар, ацетон та інші. Залишки забруднень видаляються також дерев’яним скребком.

Після очищення ніж ретельно оглядається з метою виявлення дефектів. Перевіренню підлягають параметри, показані на рис. 2.2. Усі неробочі гострі крайки повинні бути затуплені. На поверхні ножів не повинно бути тріщин, розшарувань, раковин, задирок, слідів корозії та ін. Увігнутість та випуклість передньої поверхні ножа визначають за допомогою перевірочної плити, лінійки та щупів.

1 – різальна крайка, 2 – повздовжня поверхня, 3 – торцева поверхня,4 – задня поверхня, 5 – передня поверхня, 6 – опорна поверхня

Рисунок 2.2 – Позначення поверхонь ножа

Очищені та перевірені сталеві ножі сортують по довжині з метою визначення обладнання, на якому вони будуть загострюватись. Ножі довжиною до 200 мм спрямовуються для загострення на універсально – загострювальні верстати, а довгі – на спеціальні верстати.

Встановлення ножів перед загостренням повинне забезпечити їх надійне закріплення в лещатах чи на столі. При цьому ріжуча крайка повинна рівномірно виступати над крайкою стола чи губ лещат. Тонкі ножі раціонально загострювати комплектами.

Суть комплектного загострення ножів полягає в тому, що декілька ножів, які складають комплект для ножового валу, встановлюють один над іншим за допомогою спеціальної ступінчастої планки і загострюють разом. Ступінчаста планка виконує роль настановної лінійки.

Традиційно сталеві ножі загострюють при припуску на оброблення більше 0.3 мм абразивними кругами за декілька проходів. При припуску менше 0.3 мм доцільно застосовувати ельборові круги.

Доводіння виконується за 10.20 проходів з поперечною подачею і після цього виходжуванням без поперечної подачі до припинення іскроутворення.

Під час доведення сталевих ножів бруски змочують водою. Спочатку шліфують задню грань рухами по колу, поступово зменшуючи тиск бруска, пізніше передню, як показано на рис. 2.3.

Після утворення вздовж різальної крайки лінії однакової шорсткості поверхні знову шліфують задню поверхню.

Перед загостренням нові фрези (рис 2.4), та ті які були в експлуатації, повинні бути очищені відповідно від антикорозійного мастила, від смоли та бруду.

Фрези, які були в експлуатації, необхідно заглибити на 10…15 хв. в 10…12% -ий розчин аміачної води, після цього зняти залишки дерев’яним скребком та протерти насухо.

Нові фрези рекомендується очищати від мастила з використовуванням уайт - спіріту, бензину, керосину, ацетону. Фрези занурюють в розчинник. Залишки мастила і забруднень видаляють дерев’яним скребком.

Не рекомендується використовувати для видалення мастила інші металеві предмети чи крупнозернисту шліфувальну шкурку. Ці предмети можуть утворити на корпусах фрез подряпини , які в подальшій експлуатації викликають ще більше їх забруднення.

а) схема руху бруска; б) положення бруска при доводінні плоскої грані; в) положення бруска при доводінні передньої грані; 1– брусок абразивний; 2 – ніж

Рисунок 2.3 – Схема доводіння ножів

Для загострення ножів фрез в зібраному вигляді необхідно очищену фрезу встановити на оправку.

Потім оправка з фрезою встановлюється на універсальний загострювальний  верстат.

Згідно режимам загострення вибирають абразивний, алмазний чи ельборовий круг, виконується його огляд, перевірка на наявність тріщин. Перед встановленням на верстат круги повинні перевірятись на міцність.

Перевірений та використаний круг встановлюють на оправку, між корпусом абразивного круга та притискними фланцями, для уникнення розтріскування, ставлять еластичні прокладки (картон, гуму) товщиною 1…2мм. Оправка з кругом встановлюється на загострювальний верстат.

1 – корпус; 2– упорка; 3 – ніж; 4 – абразивний круг

Рисунок 2.4 – Схема для визначення величини зміщення осі фрези