Києво-Печерська лавра і її науково-просвітницька діяльність

Києва-Печерська лавра була заснована вихідцем з м. Любичі на Чернігівщині Антонієм. Для створення і розквіту монастиря в перші десятиліття його існування багато зробили видатні діячі православної віри Нікон, Феодосій, Варлаам, Стефан, Микола Святоша та ін.

Уже в перші десятиліття свого існування Печерський монастир став відомим не тільки як один з центрів православ'я, але і як центр літописання, мистецтва, медицини. Як відомо, з Києво-Печерським монастирем пов'язаний початок літописання. Першим відомим літопесцем був Іларіон. Він являться автором першого древнього київського літописного своду 30-их років XI ст.. Між 1037-1050 рр. він написав „Слово про закон і благодать", яке донесло до нас ідеї миру і дружби між народами. Вже в 60-их роках XI ст. Іларіон почав збирати матеріал для літопису, який завершив близько 1073р. Червоною ниткою проходить ньому ідея незалежності древньоруської церкви від Константинопольської.

Видатним літописцем цього монастиря був Нестор Літописець, який близько 1113р. Завершив свою геніальну „Повесть временних лет"- твір, „... отразившие в себе и идеологию верхов феодального общества, и народные воззрения на русскую историю, народные о ней думы и народные чаяния, произведение эпическое и лирическое одновременно".

У першій третині XIII ст. в монастирі був створений унікальний твір - „Києво-Печерсикий Патерик" - оригінальний пам'ятник літератури Київської Русі. Автором його були ченці Печерського монастиря. „Патерик" прославляв святих отців Антонія, Феодосія, Миколу Святошу та інших сподвижників, літописців, художників, лікарів, пропагує ідею єдності Руської землі.

З іменем Єлисея Плетенецького зв'язано виникнення книгодрукування в Києві. В 1606 р.він купив Струтинську типографію Львівського архієпископа Федора Балабана і перевіз її у Київ. Приблизно в 1614 р. тут було надруковано першу з відомих нам книг „Канонник". В 1618 р. типографія надрукувала віршований панегірик Єлисею Плетенецькому під назвою „Везерунок цнот", написаний Олександром Мітурою. Це перший виданий в Києві віршований збірник. З метою консолідації сил для боротьби з уніатством Єлисей Плетенецький організував при монастирі своєрідне вчене братство, в яке входили Іов Борецький (ігумен Михайлівського монастиря), члени печерської братії -Памви Беренди, Захарій Копистенський, Філофей Назарович та ін.. Всі ці люди залишили глибокий слід не тільки в-суспільно-політичному і релігійному житті свого часу, але і в історії культури.

Видатне місце в історії Києво-Печерського монастиря по праву належить його архімандриту, а пізніше Київському митрополиту Петру Могилі. З його ініціативи на базі Київської братської школи та школи Києво-Печерського монастиря в 1632 р. виникає Києво-Могилянська академія.

Велику увагу приділяв П. Могила і лавській тимографії. Він купив для типографії польський шрифт, тому Лавра поширювала свої видання на Україні, в Росії, а також в Польщі, Сербії, Чорногорії, Греції, Болгарії, Туреччині і інших країнах.

У березні 1787 р. Катерина II цю типографію перетворила в цивільну. В розвитку духовно-культурного життя Києво-Печерської Лаври велику роль відіграв церковний спів. Значну роль у культурному житті Лаври зіграла її бібліотека. У 1718 р. частина книг згоріла, але бібліотека відновлена і функціонує і сьогодні.