Закон єдності і боротьби протилежностей

Сутність діалектичного підходу до явищ і предметів світу полягає в тому, що розвиток кожного з них відбувається не інакше як шляхом роздвоєння на протилежні сторони, властивості, тенденції і взаємодії їх. Такими сторонами, властивостями і тенденціями можуть бути нове й старе,   те що народжується й відмирає, позитивне й негативне, прогресивне і регресивне. Наявність і взаємовідношення таких протилежностей не тільки надають якісної визначеності речам, але й виступають кінцевою причиною їх виникнення, зміни і зникнення. Характеризуючи головне, найбільш істотне в процесі розвитку, діалектика розкриває його джерело, рушійну силу. Таким джерелом, такою рушійною силою розвитку вона вважає суперечності, властиві всім явищам і предметам. Не існуючи одна без одної, протилежності не нейтральні а взаємодіють між собою, тобто знаходяться як в єдності, так і "боротьбі". Єдністю протилежностей вважають їх взаємозв'язок, і покладання. "Боротьба" ж протилежностей означає їх взаємовиклключеність, зіткнення, протидію. У русі і розвитку кожної матеріальної системи виявляються нероздільність і взаємодія протилежностей. Такими притягання й відштовхування, дія і протидія, асиміляція і дисиміляція, спадковість і мінливість, виробництво й споживання. Зв'язок, взаємодія протилежностей становлять суперечності. Діалектична суперечність є взаємовідношення протилежностей. Єдність і   "боротьба" їх у суперечності органічно зв'язані: як немає єдності без "боротьби" протилежностей, так і немає їх "боротьби" без єдності. Діалектика разом з тим виходить з того, що суперечності у матеріальному світі загальні й об'єктивні. Вони властиві всім предметам і явищам, діють як у природі і суспільстві, так і в пізнавальній діяльності людини.