На даному етапі розвитку економіки більшість підприємств залежать від раціонального використання основних фондів держави. Основні фонди держави є однією із найважливіших складових будь-якого виробничого процесу, адже від їх величини залежать об’єм виробництва, потужність, а від обсягу використання обладнання і випуск готової продукції. На даний момент є актуальним забезпечення ефективного використання основних фондів. Вихід з ситуації, яка склалася вимагає пошуку нових варіантів господарювання, нових підходів, експериментів. Але складність виникає в тому, що більшість підприємств володіють старими основними фондами і не мають коштів на їх модернізацію. Актуальність цієї проблеми полягає також в тому, що продукція, яка збувалась централізовано тапер не може знайти свого покупця через не конкурентоспроможність, а також дуже високу ціну в порівнянні з іноземними аналогами виробництва.

Крім того підвищення використання основних фондів, зумовлене тим, що величина їх зростає, а віддачі немає. Оскільки діюче обладнання працює не в повну потужність, а нове обладнання в більшості випадків за своїми характеристиками мало відрізняється від діючого, проте його вартість набагато вища і це призводить до того, що на більшості підприємств не замінюють нове обладнання на діюче. Саме тому потрібно робити нові вкладення які спрямовуватимуться на реконструкцію і модернізацію діючих підприємств. При цьому вони сприятимуть покращенню використання діючих основних фондів, забезпечуватимуть повну потужність обладнання на більш прогресивне і високопродуктивне.

Зважаючи на те, що основні фонди – це матеріально-технічна база будь-якого підприємства, тому покращення їх використання приведе до більш ефективно підвищення виробничого процесу. Дбайливе використання основних фондів є базою для підвищення прибутків і зниження собівартості.

Необхідність теми дослідження полягає також в тому, що з переходом економічної системи від командно-адміністративної до ринкової, занепадає машинобудівна та оборонна галузь України, через скорочення військових замовлень. На цю проблему неодноразово звертали увагу Уряд та Верховна Рада України.

Сучасний етап розвитку економіки вимагає більше нових підходів, експериментів і аналізу ефективності використання основних засобів

Інструментальне господарство – це самостійна служба деревообробного підприємства, основним завданням якого являються:

Визначення потреб підприємства в деревообробному, абразивному і алмазному інструментах; визначення кількості в контрольно-вимірювальним, пилоправ ним інструментам і обладнанням використовуваним при підготовці ріжучого інструменту. Запланована купівля і забезпечення виготовлення власними силами ріжучих інструментів та забезпечення виробництва ріжучими інструментами; організація підготовки ріжучого інструменту, організація експлуатації ріжучого інструменту і технічний нагляд за його експлуатацією; забезпечення робочих місць ріжучим інструментом; організація нагляду і зберігання ріжучого, абразивного і алмазного інструменту.

Система організації інструментального господарства підприємства

Інструментальне господарство – це самостійна служба деревообробного підприємства, основним завданням якого являються:

визначення потреб підприємства в деревообробному, абразивному і алмазному інструментах; визначення кількості в контрольно-вимірювальним, пилоправ ним інструментом і обладнанням використовуваним при підготовці ріжучого інструменту. Запланована купівля і забезпечення виготовлення власними силами ріжучих інструментів та забезпечення виробництва ріжучими інструментами; організація підготовки і ремонту ріжучого інструменту; організація експлуатації ріжучого інструменту і технічний нагляд за його експлуатацією; забезпечення робочих місць ріжучим інструментом; організація нагляду і зберігання ріжучого, абразивного і алмазного інструменту.

Система організації інструментального господарства на підприємстві може бути централізованою, децентралізованою і змішаною вибір системи проводиться при проектуванні нового чи реконструкції існуючого підприємства з врахуванням об’ємів і виду виробництва, кількості і територіального розміщення виробничих цехів підприємства. Відрізняють особливості централізованої системи – централізація управління всім центральним господарством і підготовки основного інструменту (не менше 70%-80% всієї кількості) в одному інструментальному цеху. Децентралізована система характеризується децентралізованим управлінням підготовки інструменту: в кожному виробничому цеху знаходиться підлегла начальнику інструментальна майстерня. Змішана система передбачає централізовану підготовку 30%-70% інструмента для ряду цехів і децентралізовану для решти. Використання цієї системи виправдано при не високій стійкості інструменту великих об’ємів підготовки і труднощах при транспортуванні важкого інструменту (круглих пил великого діаметру, стрічкових пил розпилювання колод, стругальних ножів). Переважно на підприємствах виділяють територіально-інструментальну майстерню лісопильного цеху, а інструменти всіх решти підготовляють централізовано-інструментальному цеху.

На діючих підприємствах, особливо великих необхідно добитися прогресивної централізованої системи організації інструментального господарства. Досвід централізованого управління і єдиної відповідальності за весь комплекс робіт по забезпеченню ріжучим інструментам найбільш передові підприємства, довів існування переваги централізації, дозволяючи: ефективно використовувати комплексну систему організації виробітку, праці, управління і заробітною платою; зменшити плинність кадрів; спеціалізувати робочих до підготовки окремих видів інструментів; використати метод співпраці професії; використати систему без дефективної праці; підвищити коефіцієнт робочого часу; покращити завантаження обладнання; перейти до підготовки інструменту в одну зміну (з видачею підготовленого інструменту в другу і третю зміни, через інструментально-роздаточні відділи); організувати контроль якісної підготовки інструменту; покращити умови для запуску нової техніки і заходів по підвищенню рівня інструментальної справи.

В майбутньому намічається відкриття централізованих цехів підготовки ріжучих інструментів, що обслуговують 25-30% підприємств. Це дозволить скоротити необхідну кількість обладнання, паралельно з цим застосовувати нові прогресивні конструкції ріжучого інструмента і технологічні режими підготовки його до роботи. Все це приведе до покращення якості інструменту і зменшенню необхідності інструменту не менш як на 25-30%.

Круглі пили представляють собою диск, на периферії якого сформовані зуби. Ці пили використовують для поздовжнього в поперечного розпилювання деревини і дерев’яних плит (ДВП, ДСТП, фанера, щити). В залежності від того де розташований центр пили, розрізняють дві основні схеми розпилювання круглою пилою: з верхнім і нижнім розміщенням пили. Промисловість випускає декілька типів круглих пил. Відрізняються вони різним технологічним призначенням. Найбільш поширені і універсальні пили з плоским диском. Вони бувають стальними з устаткуванням пластин твердих сплавів. В залежності від профіля зубів пили з плоским диском використовують для поздовжнього і поперечного розпилювання, фанери, ДВП, ДСТП, облицювальних щитів.

Пили з конічним диском бувають ліво- , і право, двосторонні. Вони використовуються для повздовжнього розпилювання пиломатеріалів на тонкі дощечки (до 15 мм). Лівосторонні (конус, зліва відносно руху подачі) призначені для відпилювання дощечка з лівої сторони дошки, а правосторонні з правої. Двохсторонні конічні пили застосовуються для розпилювання широких дощок товщиною до 40 мм. Обмеження по товщині зв’язані з тим, що канонічна частина пили повинна відігнути відпиляну дощечку. Конічні пили більш стійкі в роботі і зменшують кількість стружки приблизно в 2 рази по відношенню з плоскими пилами, за рахунок меншої товщини периферійної частини пили. Стругальні пили застосовують для чистової, повздовжньої і поперечної розпилювання деревини. Свою назву вони отримали в зв’язку з тим, що забезпечують шорсткість поверхні, так і процес поздовжнього фрезерування (по старій термінології – процес стругання). Висока якість поверхні пояснюється тим, що зуби струганих пил не розводять і не плющать. Для зменшення тертя пили об стінки пропила диск пили має бокові звуження під малим кутом (біля 0,5°). Це пили з зворотнім конусом (звужуються до центру пили). Стругальні пили мають більшу ширину пропилу , чим плоскі і тим більше конічні пили.